onlinechitalka.com/
onlinechitalka.com » Фантастика и фэнтези » Научная Фантастика » Владимир Михайлов - Додаток до особливого стату (на украинском языке)

Владимир Михайлов - Додаток до особливого стату (на украинском языке)

На этом ресурсе Вы можете бесплатно читать книгу онлайн Владимир Михайлов - Додаток до особливого стату (на украинском языке). Жанр: Научная Фантастика издательство неизвестно, год неизвестен. На сайте onlinechitalka.com Вы можете онлайн читать полную версию книги без регистрации и sms. Так же Вы можете ознакомится с содержанием, описанием, предисловием о произведении
Название:
Додаток до особливого стату (на украинском языке)
Автор
Издательство:
неизвестно
ISBN:
нет данных
Год:
неизвестен
Дата добавления:
12 декабрь 2018
Количество просмотров:
14
Читать онлайн
Владимир Михайлов - Додаток до особливого стату (на украинском языке)
Вы автор?
Жалоба
Все книги на сайте размещаются его пользователями. Приносим свои глубочайшие извинения, если Ваша книга была опубликована без Вашего на то согласия.
Напишите нам, и мы в срочном порядке примем меры.

Владимир Михайлов - Додаток до особливого стату (на украинском языке) краткое содержание

Владимир Михайлов - Додаток до особливого стату (на украинском языке) - автор , на сайте onlinechitalka.com Вы можете бесплатно читать книгу онлайн. Так же Вы можете ознакомится с описанием, кратким содержанием.

Додаток до особливого стату (на украинском языке) читать онлайн бесплатно

Додаток до особливого стату (на украинском языке) - читать книгу онлайн бесплатно, автор
Назад 1 2 Вперед
Перейти на страницу:

Михайлов Владимир

Додаток до особливого стату (на украинском языке)

В.МИХАЙЛОВ

Додаток до особливого стату

- Вони повертаються, Дане! Ти чуєш, вони повертаються!

Амей був ладен пуститись навприсядки, кинутись на шию Командора, пройтись колесом по штурманськiй зорельота або втнути ще якусь дурницю вiд радощiв. Та незворушне лице Командора ще бiльше загострилось. Руки вп'ялись у бильця крiсла з такою силою, наче це була горлянка ворога. У поглядi заголубiла сталь. Але це не витверезило Амея.

- Яка щаслива планета, Дане! Нi, дiйсно, щаслива. Принаймнi для нас.

- Ти так гадаєш? - голос Командора холодним металом рiзонув вуха. Такого ще не було. Амей трохи збентежився.

- Але ж послухай, Дане, - почав вiн, - нi, справдi, розсуди сам: коли стався обвал тодi, у горах, ми всi були впевненi, що Археолог загинув. Скiльки ми мало не гризли те кляте камiння, щоб дiстатись тiла, а вiн з'явився сам, живий. Виявилося, що перша з брил, найбiльша, впала так щасливо, що утворила над ним нiби стелю. Iншi були страшнi тiльки для нас. Кiлька вм'ятин на скафандрi та легкий переляк - усе, що дiсталося Археологу. А Майя? Ти пам'ятаєш, якою ми знайшли її? Нерухома, посинiла з розiрваним скафандром, - вона здавалась мертвiшою за той уламок скелi, що став приводом нещастя. А вона тiльки знепритомнiла. Звичайно, вона хвора i нинi - хвороба була дуже важка, але все вже позаду. Майя видужує, Дане! I тепер цi троє. Вже годину вони мовчать. Пiвгодини тому за нашими розрахунками у них скiнчився кисень. Значить, все, так? Але поглянь на екран - вони повертаються. Повзуть. Ми бачимо їх! Археолог на самохiдцi мчить їм назустрiч. Через п'ятнадцять хвилин...

- Повернути! - зiрвався раптом з мiсця Командор.

- Повернути? Кого повернути? - Амей розгублено. - Що ти верзеш, Дане?

- Нi, нiчого, вибач...

Командор важко опустився в крiсло i наче закляк. Повисла гнiтюча тиша. Нарештi вiн озвався:

- Коли виїхав Археолог?

- Вiсiм, нi, вже дев'ять з половиною хвилин тому. Вiн їх перший побачив.

- Так...

- Нi, Дане, я не розумiю тебе. Ти наче не радий, що вони живi. У тебе такий вигляд!.. Все ж скiнчилось якнайкраще, незважаючи на всi знегоди. Скiльки знахiдок, скiльки вiдповiдей ми привеземо на Землю! Пiсля цих вiдповiдей у вчених потроїться запитань, слово честi! I жаль тiльки, що планета зовсiм мертва...

- Ти так гадаєш? - знову озвався Дан i пiдвiвся. - А тепер послухай мене. По-перше, де Майя?

- У госпiталi, хiба ти не знаєш.

- Добре. Блокуй штурманську. Вищий захист. Щоб нiчого нiякими шляхами не долинуло сюди i, особливо, не вийшло звiдси.

- Будь ласка, Дане. Але навiщо?

- Виконуй! Так... а тепер сiдай.

Командор зробив кiлька крокiв по кiмнатi, нiби ще вагаючись. Зупинився.

- Отже, Амею, тепер я прокоментую нашi удачi. - Слова падали важко, наче через силу. - Почнемо з Археолога... Все, що з ним скоїлося, розповiв вiн. Ми тiльки бачили, що його накрило обвалом. Приймай на вiру. Що це, по-твоєму?

- Щасливий випадок...

- Так. Далi - Майя. Вона так поспiшала, що одягла м'який скафандр. Чому?

- Їй здалось, що вона помiтила щось живе, - розгублено почав Амей. - I тому...

- Я питаю: чому м'який скафандр?

- Але ж ти сам вiдповiв на запитання - вона поспiшала...

- Чому саме м'який скафандр опинився пiд рукою?

- Його витяг Археолог. Вiн саме перед цим щось...

- Ага, Археолог? Так. Далi вона бiжить за якоюсь живою iстотою на планетi, де, як ми пересвiдчились, немає життя.

- Ну, це питання ще не вирiшено остаточно. Просто ми не знайшли ознак життя, а потiм - їй здалось.

- Гаразд. До речi, їй "здалось" так реально, що вона переслiдує цю уявну iстоту, не помiчаючи нiчого навкруги. Спотикається i падає на рiвному мiсцi так невдало, що гостре, як нiж, ребро самотнього уламка скелi розриває їй скафандр. Що це?

- Випадок...

- Цього разу - нещасний. Далi. Тривогу вдарили тiльки через пiвгодини. Бо радар було чомусь вимкнено.

Амей поривався щось вiдповiсти, але Командор застережливо пiднiс руку.

- Це теж випадок. Знову. I знайшли її ще через двадцять п'ять хвилин. Отже, майже годину з розiрваним скафандром. I вона - жива.

- Але скiльки було докладено зусиль! До того ж, вона впала саме мiсцем розриву i дещо затисла його власним тiлом.

- Саме це я й маю на увазi. Що ж, знову щасливий випадок.

- Збiг.

- Нехай так. Пiсля цього я заборонив вихiд поодинцi, а потiм i взагалi усякi виходи з ракети. Оголосив, що програму дослiджень в цiлому виконано, час повертатись.

- Так, але це всiх здивувало, Дане! За нашими розрахунками у нас був ще майже тиждень.

- Знаю. I все-таки я переконав вас, що нiчого нового, принаймнi надзвичайного, ми вже не побачимо. Ретельно вивчить планету iнша експедицiя. I раптом вчора - ми стаємо свiдками саме надзвичайного явища. Що це?

- Ну, знаєш, Дане...

- Помовч. Припустимо, знову збiг. Збiг випадкiв. Мої пiдозри були ще дуже неяснi, тому я й дав згоду на цю останню експедицiю. А вже за кiлька годин був певен, що трапиться, обов'язково трапиться ще якийсь "випадок". I що ж? Не встиг я передати наказ про негайне повернення, як вони повiдомили: землетрус. I їх одрiзає вiд корабля велетенська трiщина. Єдиний шлях повернення - навкруги через гори, де не бере радар. Збiг. Потiм передача по рацiї - прохання про допомогу. Дорога важка. Побоювання, що не вистачить часу. Отже й кисню. А через кiлька хвилин заспокiйливе: все гаразд - дiйдемо самi... Але передача не зовсiм звичайна.

- Перешкоди, Дане. Вони ж у горах. Радiацiя i таке iнше...

?

Командор поглядом зупинив його.

- Потiм рацiя замовкла назавжди, - вiв далi Дан. - I його слова, повнi туги й тривоги, наче матерiалiзувались, застигли в повiтрi гострокутними важкими цеглинами, яких не обминути. - У них скiнчився кисень. Минає пiвгодини - вони з'являються на екранi радара. Чим вони дихали цей час?

- Залишки кисню, економiя, - здається, Амей вже доводив тiльки собi. Нарештi, ми могли помилитись у розрахунках.

- Отже, знову збiг. Багато збiгiв. Цiлий ланцюг. До речi, ти сам знаєш, у горах не зекономиш, а нашi розрахунки точнi. I ще, до речi, Майя розiрвала скафандр об камiння, якого не було на тому мiсцi напередоднi. Ось знiмки: цей до випадку, той - пiсля. Зовсiм рiвне плато. До найближчих гiр - багато кiлометрiв.

- Так що це, Дане?..

- Не знаю. Може, дiйсно тiльки збiг. Може, така властивiсть планети: повертати життя загиблим. Але навiщо спочатку вбивати їх?! Бо деякi випадки дуже нагадують заздалегiдь розраховане вбивство. Тодi - замiсть наших товаришiв приходить хтось iнший. Хто? Навiщо? Не знаю. Нiчого не знаю. Є тiльки сумнiви, i нiяких доказiв. I немає часу, щоб перевiрити це. Зараз повернуться вони. Залишається єдине: один з нас повинен вийти через запасний вихiд так, щоб його не побачили. Анi тi, анi Майя...

Назад 1 2 Вперед
Перейти на страницу:

Владимир Михайлов читать все книги автора по порядку

Владимир Михайлов - на сайте онлайн книг onlinechitalka.com Вы можете читать полные версии книг автора в одном месте.


Додаток до особливого стату (на украинском языке) отзывы

Отзывы читателей о книге Додаток до особливого стату (на украинском языке), автор: Владимир Михайлов. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор onlinechitalka.com


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*